Серед нас є люди, які зараз не в аудиторіях. Хтось із наших студентів складає сесію між змінами. Хтось із випускників, які ще недавно хвилювалися перед захистом диплома, тепер відповідає за інших людей.
А ми тут продовжуємо. Читаємо лекції, перевіряємо курсові, сперечаємося про розклад, п'ємо каву на перерві. Звичайне життя, яке в нас є саме тому, що хтось його береже.
Захисники й захисниці - це не тільки постаті з плакатів. Це конкретні люди з іменами, звичками й улюбленими піснями. Хтось колись запізнювався на першу пару. Хтось завжди сидів біля вікна. Їх чекають удома мами, діти, друзі, а ще аудиторії, де для них завжди знайдеться місце.
Сьогодні ми просто хочемо сказати: дякуємо. За кожен день, за кожну ніч, за тишу, в якій ми можемо вчитися й працювати. І тим, хто чекає вдома, теж дякуємо, бо чекати буває не легше.
Колектив Дніпровського інституту МАУП