16.04.2024 року викладач Дніпровського інституту ПрАТ ВНЗ «МАУП», психолог Амур-Нижньодніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області Абашія Едуард Автанділович успішно завершив навчання за програмою курсу «Проективні методи в роботі психолога» в обсязі 8 академічних годин та отримав сертифікат. Навчання проходило на базі Інституту аналітичних досліджень і сучасної освіти та Академії сучасної практичної психології. Дистанційне навчання пройшло на онлайн платформі Zoom у позаробочий час. В рамках курсу були опрацьовані наступні освітні матеріали:

• Теоретичні основи проективного методу
• Класифікація проективних методів
• Проективні методи в роботі з дітьми і підлітками
• Проективні методи в роботі з дорослими
• Тематичний апперцептивний тест (ТАТ)
• Тест Роршаха
• Тест Сонді

“Тематичний апперцептивний тест” був вперше описаний у статті К. Морган і Г. Мюррея в 1935 році. У цій публікації ТАТ був представлений як метод дослідження уяви, що дозволяє охарактеризувати особистість обстежуваного завдяки тому, що завдання тлумачення зображених ситуацій, яке ставилося перед обстежуваним, дозволяла йому фантазувати без видимих обмежень і сприяла ослабленню механізмів психологічного захисту. Тематичний апперцептивний тест являє собою набір з 31 таблиці з чорно-білими фотографічними зображеннями на тонкому білому матовому картоні. Одна з таблиць - чистий білий аркуш. Досліджуваному пред’являється у певному порядку 20 таблиць з цього набору (їх вибір визначається статтю і віком досліджуваного). Його завдання полягає у складанні сюжетних оповідань на основі зображеної на кожній таблиці ситуації. Особливо корисний ТАТ в психотерапевтичному контексті у випадках, що вимагають невідкладної і короткострокової терапії (наприклад, депресії з суїцидальним ризиком тощо). Проективна психодіагностична методика, розроблена 1930-х в Гарварді Генрі Мюрреєм і Крістіаной Морган. Метою методики було дослідження рушійних сил особистості - внутрішніх конфліктів, потягів, інтересів і мотивів. Після другої світової війни тест став широко застосовуватися психоаналітиками і клініцистами для роботи з порушеннями в емоційній сфері пацієнтів. ТАТ можна застосовувати, починаючи з 14 років, проте при роботі з людьми у віці від 14 до 18 набір таблиць буде дещо відрізнятися від звичайного набору для роботи з людьми старше 18 років - з нього виключаються і замінюються іншими таблиці, найбільш прямо актуалізуючі теми агресії і сексу. Розрізнення "чоловічих" та "жіночих" картин сходить до поняття ідентифікації, на яке спирався Мюррей, який вважав, що схожість обстежуваного з персонажем картини (оповідання) за статтю, віком та іншими параметрами є умовою ефективності проекції. У таблиці символами ВМ позначені картини, використовувані при роботі з чоловіками від 14 років, символами GF - з дівчатами і жінками від 14 років, символами BG - з підлітками від 14 до 18 років обох статей, MF - з чоловіками і жінками старше 18 років. Решта картин годяться для всіх обстежуваних. Номер картини фіксує її порядкове місце в наборі.  

“Тест Роршаха” (або плями Роршаха) створений всесвітньо відомим швейцарським психіатром Германом Роршахом (1884-1922) і надією швейцарської психіатрії для цілого покоління (E. Bleuler). Герман Роршах є основоположником проективного підходу до дослідження особистості людини. Тест Роршаха є емпіричним методом, за допомогою якого дослідник отримує надійні та контрольовані відомості про стан і процеси багатьох психічних функцій.

Його застосування дає змогу інтегрально зрозуміти особистість випробуваного (здорової або хворої людини), що неможливо зробити за допомогою інших психологічних тестів. Він показав, чим відрізняються відповіді здорових людей від інтерпретацій психічно хворих, і описав синдроми, характерні для окремих психічних захворювань. У запропонованих ним десяти таблицях Г. Роршаху вдалося створити таку комбінацію ("чорнильних") плям, яка дає змогу виділити в них різні ділянки, спираючись при цьому на форму, колір і відтінки плям.

“Тест Сонді” (Szondi Test) розроблено угорським лікарем і психологом Леопольдом Сонді (Léopold Szondi) у 1930-ті роки. У процесі клінічної роботи він виявив певну закономірність, якій підпорядковується вибірковість людини у спілкуванні з оточенням. Припустивши, що неусвідомлений потяг до подібних собі осіб має генетичну обумовленість, і базуючись на психоаналізі Зигмунда Фрейда, Сонді розробив концепцію "судьбоаналізу", а великі дані клініко-генетичних досліджень лягли в основу "тесту восьми потягів". Метод тестування полягає в тому, що людині пропонується вибрати найбільш і найменш симпатичні портрети різних чоловіків і жінок. Кожен портрет відображає в найбільш загостреному вигляді прояв одного з восьми основних базисних людських потягів і виявляє ту чи іншу проблему або патологію обстежуваного. Він дає змогу знаходити як соціальні, так і асоціальні, як здорові, так і патологічні тенденції випробовуваних. Оскільки структура потягів, що лежить в основі методики, універсальна, тест Сонді підходить для людей будь-якої національності та соціальної приналежності. Методика Сонді - це проективний особистісний тест, на кшталт відомого тесту Роршаха, але з вирішальною відмінністю в тому, що він невербальний. Тест полягає в тому, щоб показати випробуваному серію фотографій облич, відображених у шести групах по вісім осіб у кожній. Усі 48 предметів, зображених на фотографіях, є психічно хворими, кожна група містить фотографію людини, особистість якої була класифікована як гомосексуаліст, садист, епілептик, істерик, кататонік, параноїк, депресивна людина і маніяк. Піддослідному пропонується вибрати дві найпривабливіші та дві найогидніші фотографії кожної групи. Імовірно, вибір покаже суб’єкту задоволені й незадоволені потреби інстинктивного потягу, а також аспекти особистості суб’єкта. Передбачається, що кожна фотографія є стимулом, здатним виявляти схильності випробуваного до певних драйвів, на основі яких можуть формуватися основні риси особистості.

Сонді далі розбив результати на чотири різні вектори:

• гомосексуальний (гермафродитний);
• садистський, епілептичний;
• істеричний, кататонічний;
• параноїдальний і депресивний/маніакальний.

Сонді вважав, що люди за своєю природою притягуються до особистостей, схожих на них. Його теорія генотропізму свідчить, що існують певні гени, які регулюють відбір статей, і що люди з однаковим геном будуть шукати один одного. Сонді вважав, що із соціологічного погляду найважливішим відкриттям, зробленим за допомогою психології долі, був оперотропізм, тобто розпізнавання ролі, яку відіграють приховані спадкові гени (генотропні чинники) у виборі конкретного покликання або професії, - зазначив психолог.