Викладач кафедри психології Дніпровського інституту ПрАТ ВНЗ «МАУП», правознавець, психолог Амур-Нижньодніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області, член Міжнародної асоціації психологів та консультантів із сексуальної освіти Едуард Абашія у період з 13.05.2024 р. по 21.06.2024 р., успішно пройшов навчання за програмою «ОСНОВИ ГЕШТАЛЬТ-ТЕРАПІЇ». Після завершення навчального курсу за напрямом психотерапії та успішного складання підсумкового іспиту були видані документи, а саме, сертифікат від Академії психології Поліни Савенко «PSY-ART» та свідоцтво від НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка про проходження курсів підвищення кваліфікації. Навчання проходило у дистанційному режимі у позаробочий час.

Досягнуті результати навчання:

• Знання теоретичних засад та принципів гештальт-терапії
• Вміння застосовувати техніки гештальт-терапії
• Вміння застосовувати методи гештальт-терапії при роботі з психосоматичними розладами
• Набуття навичок супервізії в гештальт-терапії

Гештальт-терапія, розроблена Фріцом Перлзом, Лаурою Перлз і Полом Гудменом у 1940-х роках, є експериментальною та гуманістичною формою психотерапії, яка спочатку була розроблена як альтернатива традиційному психоаналізу. Гештальт-терапевти та їхні клієнти використовують творчі та експериментальні техніки для підвищення усвідомленості, свободи та самоспрямування. Слово «гештальт» походить від німецького слова, що означає форму або фігуру, і означає характер або сутність чогось.

Принципи гештальт-терапії

В основі гештальт-терапії лежить цілісне уявлення про те, що люди нерозривно пов’язані з навколишнім середовищем і перебувають під його впливом, а також про те, що всі люди прагнуть до зростання і рівноваги. Гештальт-терапія схожа на особистісно-орієнтовану психотерапію в цьому сенсі, а також у тому, що гештальт-терапевт використовує емпатію, розуміння та безумовне прийняття клієнта для покращення психотерапевтичного результату.

Згідно з гештальт-терапією, контекст впливає на досвід, і людину не можна повністю зрозуміти без розуміння її контексту. З огляду на це, гештальт-психотерапія визнає, що ніхто не може бути абсолютно об’єктивним, включаючи психотерапевтів, на досвід і перспективи яких також впливає їхній власний контекст, і практикуючі фахівці приймають достовірність і правдивість переживань своїх клієнтів.

Гештальт-терапія також визнає, що примус людини до змін парадоксальним чином призводить до подальшого страждання і фрагментації.

Натомість зміни відбуваються через прийняття того, що є. Таким чином, психотерапевтичні сесії зосереджені на тому, щоб допомогти людям навчитися краще усвідомлювати себе, приймати і довіряти своїм почуттям і переживанням, щоб полегшити душевні страждання.

«Тут і зараз»

Гештальт-терапія робить акцент на усвідомленні теперішнього моменту і теперішнього контексту. Завдяки гештальт-терапії люди вчаться відкривати для себе почуття, які могли бути пригнічені або замасковані іншими почуттями, а також приймати і довіряти своїм емоціям. Потреби та емоції, які раніше були пригнічені або невизнані, також можуть вийти на поверхню. Завдяки цьому процесу людина отримує нове відчуття себе, оскільки загальна обізнаність зростає.

Зосередженість на «тут і зараз» не заперечує і не зменшує минулі події чи майбутні можливості; насправді, минуле нерозривно пов'язане з теперішнім досвідом людини. Ідея полягає в тому, щоб уникнути зациклення на минулому або тривожного очікування майбутнього. Досвід минулого може розглядатися під час психотерапевтичних сесій, але терапевт і клієнт зосереджуються на дослідженні того, які фактори викликали певний спогад у цей момент, або як на теперішній момент впливає досвід минулого.

Робота з гештальт-терапевтом

Сеанси гештальт-терапії не мають чітких інструкцій, насправді терапевти заохочуються до творчого підходу, залежно від контексту та особистості кожної людини. Незмінним є акцент на прямому контакті між терапевтом і клієнтом, безпосередньому досвіді та експериментуванні, а також фокус на «що і як» - що робить клієнт і як він це робить - і «тут і зараз».

Разом психотерапевт і людина, яка проходить психотерапію, оцінюють, що відбувається зараз і що потрібно в результаті. Терапевти утримуються від інтерпретації подій, зосереджуючись лише на безпосередніх, в тому числі фізичних реакціях клієнта. Наприклад, звернувши увагу на ледь помітні зміни в поставі, можна повернути людину в теперішнє. Таким чином, гештальт-терапія допомагає людям краще зрозуміти, як пов'язані їхні емоційні та фізичні тіла. Розуміння внутрішнього «Я» є ключем до розуміння дій, реакцій і поведінки. Гештальт-терапія допомагає людям зробити перші кроки до цього усвідомлення, щоб вони могли визнати і прийняти ці патерни.

Техніки гештальт-терапії

Гештальт-терапія практикується у формі вправ та експериментів. Вона може застосовуватися в індивідуальній або груповій формі. Загалом, вправи - це певною мірою усталена практика в гештальт-терапії, призначена для того, щоб викликати дії, емоції або цілі у людини, яка проходить психотерапію. Потім гештальт-терапевт і клієнт (пацієнт) можуть проаналізувати результат вправи, щоб підвищити усвідомленість і допомогти людині зрозуміти «тут і зараз» пережитий досвід.

На відміну від вправ, експерименти виникають протягом усього розвитку психотерапевтичного процесу і психотерапевтичних відносин.

Вони є основним компонентом гештальт-терапії і дозволяють людині, яка проходить гештальт-терапію, зрозуміти різні аспекти конфлікту, переживання або проблеми психічного здоров’я.

Техніка порожнього стільця - це квінтесенція гештальт-терапевтичної вправи, яка полягає в тому, що людина, яка проходить психотерапію, сідає навпроти порожнього стільця. Його або її просять уявити, що хтось (наприклад, начальник, чоловік або дружина, родич), він або вона, або частина себе сидить у цьому кріслі. Гештальт-терапевт заохочує діалог між порожнім стільцем і людиною, яка проходить психотерапію, щоб залучити її думки, емоції та поведінку. Іноді ролі міняються, і людина, яка проходить психотерапію, бере на себе метафоричну особу або частину особи, яка сидить у кріслі. Техніка порожнього стільця може бути особливо корисною для того, щоб допомогти людям усвідомити всю ситуацію в цілому і забуті або відключені частини власного «Я».

Ще одна поширена вправа в гештальт-терапії - це вправа на перебільшення. Під час цієї вправи людину, яка проходить психотерапію, просять повторити і перебільшити певний рух або вираз обличчя, наприклад, нахмуритися або дригнути ногою, щоб вона краще усвідомила емоції, пов’язані з цією поведінкою.

Техніка порожнього стільця і вправа на перебільшення - це два з багатьох методів гештальт-терапії, які допомагають людям, що проходять психотерапію, підвищити усвідомлення своїх безпосередніх переживань. За допомогою вправ і спонтанних експериментів гештальт-терапія також дозволяє людям відновити зв’язок з тими частинами себе, які вони можуть мінімізувати, ігнорувати або заперечувати.

Гештальт-терапія може покращити психічний стан як під час тривоги та стресу, так і під час депресії та залежності. Вона також може допомогти людям при інших станах, таких як безсоння. Фахівець з психічного здоров’я може поєднувати гештальт-терапію з іншими видами психотерапії.

Яка теорія лежить в основі гештальт-терапії?

Людське сприйняття ґрунтується на чуттєвому досвіді. Але гештальт-теорія припускає, що сприйняття людини є чимось більшим, ніж сукупність чуттєвого досвіду. Ця теорія стверджує, що люди сприймають світ у формах або структурах.

П’ять основних принципів гештальт-теорії розвивають цю ідею, а саме:

Продовження

Принцип продовження зазначає, що люди організовують те, що бачать, у цілісні об’єкти, а не в окремі частини. Наприклад, людина може подумки з’єднати ряд точок на сторінці лінією, яка утворює плавний шлях між ними.

Фігура-фон

Згідно з принципом «фігура-фон», люди схильні розділяти те, що бачать, на передній і задній план. Фігура або об’єкт може бути переднім планом, а фон - заднім.

Ця концепція також припускає, що сприйняття людей може змінюватися залежно від того, що вони сприймають як фігуру, а що - як фон. Двоє людей можуть спостерігати одне й те саме в полі зору, але не погоджуватися з тим, що вони бачать.

Подібність

Принцип подібності стосується людської схильності групувати схожі об’єкти разом. Наприклад, під час перегляду футбольного матчу глядачі групують гравців за їхньою формою.

Закінчення

Цей принцип передбачає, що люди будуть додавати відсутні частини до незавершених фігур. Вони можуть подумки домальовувати лінії до майже повного кола. Або вони можуть подумки дослухати решту улюбленої пісні, почувши лише перші кілька рядків по радіо, або телебаченню.

Близькість

Цей останній принцип стверджує, що люди схильні групувати речі разом, коли вони знаходяться в безпосередній близькості. Іншими словами, люди схильні інтерпретувати речі, які знаходяться поруч, як пов’язані між собою.

Згідно з гештальт-теорією, це допомагає людям краще організовувати сенсорну інформацію. Наприклад, літери, розташовані близько одна до одної, утворюють слова, а люди відокремлюють одне слово від іншого за допомогою пробілів.

Що включає в себе гештальт-терапія?

Процес гештальт-терапії дуже індивідуальний. Але типовою метою цієї психотерапії є покращення усвідомлення людиною свого «Я» в цілому.

Психотерапевти використовують гештальт-терапію, щоб заохотити людей підвищити самоусвідомлення того, ким вони є в даний момент. Цей підхід може допомогти людям переосмислити обмежуючі переконання і створити нову перспективу.

Гештальт-терапевт може використовувати кілька технік під час сеансу, серед яких:

• рольові історії або переживання
• зосередження на тому, щоб залишатися з почуттями, а не уникати їх
• вправи на інтеграцію розуму і тіла
• прийняття протилежних точок зору, щоб краще зрозуміти кожну з них

Гештальт-терапія фокусується на дослідженні переконань і поведінкових установок, які можуть обмежувати благополуччя людини. Усвідомлення власного «Я» та відчуття присутності в поточному моменті може допомогти людині зруйнувати певні системи переконань і розвинути нові способи бачення світу.

Переконання - це думки та погляди, якими людина керується в житті. Ці переконання можуть бути сформовані різними чинниками протягом усього життя.

Одним із перших чинників формування переконань є сім’я. Батьки за допомогою своїх слів і дій передають свої погляди на світ і правила поведінки, якими керуватися в житті. Наприклад, якщо батьки завжди кажуть, що люди ненадійні і не можна їм довіряти, то дитина буде схильна думати так само.

Також вплив на формування переконань справляє суспільство та соціальне оточення. Усе, що людина бачить і чує навколо себе, більшою чи меншою мірою впливає на її переконання. Наприклад, людина, яка живе в складних умовах і постійно стикається зі злом і насильством, може розвинути переконання, що світ жорстокий і негідний, та людяності не існує, оскільки саме людство нелюдяне.

Нарешті, важливим чинником у формуванні переконань є особистий досвід і навчання. Людина через свій досвід і знання приходить до нових поглядів на світ і нових переконань. Наприклад, людина, яка пережила важкий період у житті й сама впоралася з труднощами, може розвинути переконання, що всі проблеми можна розв’язати й неможливого не буває.

Загалом формування переконань - це складний процес, що залежить від безлічі чинників. Велике значення мають сім’я, суспільство та особистий досвід. Важливо розуміти, що переконання можуть змінюватися впродовж життя, і наше завдання - навчитися відкрито і гнучко ставитися до думки інших і своїх власних переконань.

Як змінювати свої переконання?

Переконання - це те, у що ми віримо без доказів та об’єктивних фактів. Вони визначають наш спосіб мислення, нашу життєву позицію та реакцію на події. Водночас, деякі переконання можуть перешкоджати нашому розвитку та благополуччю. Якщо ми хочемо змінити своє життя на краще, ми повинні осмислити свої переконання і, якщо це необхідно, змінити їх.  

Перший крок - це усвідомлення того, що ми взагалі маємо певні переконання. Будь-яке переконання, навіть найнезначніше, впливає на нашу поведінку. Вивчивши свої дії, можна зрозуміти, які переконання керують нашим життям і як вони впливають на нього.

Другий крок - це перевірка своїх переконань на достовірність. Багато переконань, які ми маємо, можуть бути засновані на стереотипах, забобонах і невірних доказах. Щоб змінити свої переконання, потрібно спершу дізнатися, які з них є істинними та справедливими, а які - ні. Для цього можна провести дослідження, звернутися до експертів, проаналізувати свої життєві та робочі ситуації.

Третій крок - це усвідомлення того, що ми можемо змінити свої переконання. Багато людей можуть бути переконані, що їхня думка має набагато більшу вагу, ніж думка інших. Але якщо ми будемо відкриті для дискусій, то зможемо набути нових знань і розуміння, що допоможе змінити наші переконання.

Четвертий крок - це переоцінка своїх переконань. Якщо ми розуміємо, що деякі переконання заважають нам жити, ми можемо змінити їх. Якщо ми не можемо змінити своє переконання, то ми можемо переоцінити його: усвідомити, що дане переконання не має такого великого значення, або що воно може призвести не до того результату, який ми очікуємо.

П’ятий крок - це впровадження нових переконань у своє життя. Після того, як ми усвідомили свої переконання і змінили їх або переоцінили, ми можемо почати впроваджувати нові. Для цього нам потрібно бути відкритими для нових знань і вміти аналізувати докази та аргументи, які ми чуємо.

Насамкінець, зміна переконань - це процес, який потребує часу, зусиль і наполегливості. Але якщо ми проводитимемо регулярний аналіз своїх переконань і будемо відкриті для змін, то ми зможемо подолати будь-які перешкоди та досягти необхідного результату.

Підсумок

Гештальт-терапія заохочує людей зосередитися на наявних перешкодах, беручи до уваги все своє «Я». Психотерапевт може допомогти людині проаналізувати свою перспективу, щоб виявити шкідливі шаблони мислення або самообмежувальні переконання. Гештальт-терапія фокусується на створенні нових форм сприйняття. Люди, які живуть з ментальними розладами, можуть отримати користь від гештальт-терапії, - зазначив психолог Едуард Абашія.