Мене звати Едуард Абашія, я є психологом Амур-Нижньодніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області, правознавцем, викладачем кафедри психології Дніпровського інституту ПрАТ ВНЗ «МАУП», членом Міжнародної асоціації психологів та консультантів із сексуальної освіти. В денний час я працюю в органі пробації, а ввечері в позаробочий час викладаю студентам лекційні заняття та приймаю заліки/екзамени з психологічних та правових дисциплін в режимі онлайн.

Дніпро (до 1926 р. – Катеринослав, до 2016 р. – Дніпропетровськ), місто у східній частині України. Це місто має свій місцевий колорит, менталітет, уклад життя тощо. Я працюю у відділі пробації на посаді психолога майже рік. До цього працював на посаді провідного інспектора відділу пробації. До початку своєї трудової діяльності в уповноваженому органі з питань пробації я вже мав досвід роботи на державній службі, в центрі з надання безоплатної правової допомоги, на приватних підприємствах, в спеціальному закладі з надання психіатричної допомоги, а також здійснював викладацьку діяльність в інституті.

Я прокидаюся рано. Мій робочий день починається у 08:00. Десь о 07:15 – 07:20 — я вже на робочому місці. В роботі поєдную всі здобуті професії, намагаюся постійно розвиватися, вдосконалювати свої здібності, бути відкритим до нових знань, вести активний спосіб життя, аналізувати людей, які зустрічаються на моєму шляху та події, що відбуваються, робити висновки, допомагати людям, якщо вони готові приймати допомогу.

Моя робота охоплює різні напрямки, зокрема:

• проводжу для суб’єктів пробації кінопоказ навчальних фільмів про права людини, є модератором кіноклубу «Docudays UA» та представником мережі DOCU/CLUB;
• проводжу пробаційні заняття з суб’єктами пробації, є куратором пробаційних програм;
• за запитом співробітників пробації складаю індивідуальні плани роботи з суб’єктами пробації;
• за зверненнями працівників пробації приймаю участь у формуванні оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення;
• за запитом співробітників пробації приймаю участь у складанні досудової доповіді на обвинувачених осіб;
• проводжу профілактичні, мотиваційні бесіди з суб’єктами пробації;
• складаю довідки-характеристики на засуджених осіб;
• проводжу аналіз особових справ засуджених, психологічні тестування, опитування, психодіагностичні спостереження та інтерв’ювання, психокорекційні заняття, консультації тощо;
• проводжу з суб’єктами пробації інформаційно-роз’яснювальні заняття із національно-патріотичного виховання та інші просвітницькі семінари;
• організовую та проводжу різні робочі зустрічі та заходи з громадськими організаціями, закладами тощо;
• формую та викладаю публікації новин про діяльність відділу пробації на медіаресурсах тощо.

У своїй роботі з суб’єктами пробації я поєдную різні психотерапевтичні техніки та методики, зокрема, арт-терапію, гештальт-терапію, кататимно-імагінативну психотерапію, когнітивно-поведінкову психотерапію, психоаналіз, аутогенне тренування тощо, і вважаю, що саме психотерапевтичний підхід є ключовим аспектом ефективної діяльності пробаціонера. Опановуючи техніки психотерапії, я сам проходив власну психотерапію, яка є обов’язковою умовою для фахової роботи у сфері психології, тому і розумію наскільки це важливо.

Чому це важливо? Під час роботи психологом я стикаюся і працюю з різними якостями, поведінкою та реакціями людей. Хочу зазначити, що почуття власної неповноцінності заважає усвідомленню елементів життєвого досвіду або почуттів. Власна неповноцінність болісно сприймається людиною і це почуття впливає на її думки й ухвалення тих чи інших рішень щодо себе та інших людей, які тягнуть за собою певні наслідки. Людям також властиво ненавидіти тих, хто їм хоче допомогти. Насправді ненависть людини усвідомлено чи несвідомо спрямована на самого себе. Неусвідомлювані психологічні проблеми часто спричиняють серйозні негативні наслідки для людини у вигляді психосоматичних захворювань, порушень емоційної сфери, деформацій характеру тощо.

За власними спостереженнями можу сказати, що зазвичай психологів/психотерапевтів уникають та не сприймають ті люди, які бояться самих себе і того, що у них на душі. Мені дуже подобається вислів Зигмунда Фрейда: «Чим бездоганніша людина зовні, тим більше демонів у неї всередині», і це дійсно так. Не кожен здатен зазирнути собі в душу і зіткнутися там з власними монстрами та болем. Суб’єкти пробації (засуджені) та пробаціонери (працівники пробації) мають періодично проходити власну психотерапію. Пропрацювання та усвідомлення власних рис, властивостей характеру, життєвих труднощів, допомагає професійно і неупереджено виконувати свою роботу, змінюватися у кращий бік, розвиватися, без стигматизації, та не керуватися емоціями, стереотипними міркуваннями, судженнями тощо, тобто, є запорукою успішної та якісної роботи персоналу пробації, особливо під час формування оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення в Єдиному реєстрі засуджених та осіб, узятих під варту.

В рамках своєї роботи мені доводиться чути різні думки та позиції щодо засуджених осіб зокрема й те, що вони невиправні, вони мають бути покарані, мусять страждати, сидіти у в’язницях тощо. Працюючи із засудженими та провівши власний аналіз цих позицій я дійшов певних висновків, а саме:

• ні суддя, ні прокурор, ніхто у цьому світі не зможе покарати людину більше, ніж вона сама себе покарає своїми вчинками, звичками та діями;
• жодна людина на Землі не така хороша, як вона про себе сама думає, і не така погана і жахлива, як про неї говорять інші люди.

З точки зору психології, покарання зазвичай менш ефективне, ніж заохочення до змін, тому що покарання тимчасово пригнічує реакцію людини, але не послаблює її. Покарання також має тенденцію породжувати гнів, непокірність та бажання помсти. Більш того, покарання моделює використання агресії і може розривати важливі відносини між людьми. Характер людини – це приблизно 50 % гени, а інші 50 % – виховання, тому ми можемо впливати на характер людини, але для цього потрібно проводити велику роботу над собою та розвивати критичне мислення, як раз через психотерапевтичний вплив. Ті, хто пройшов через страждання, муки, агресію, різні випробування тощо, потребують розуміння, підтримки, розвитку, довіри, психологічної допомоги, шансу на нове життя. Лише так ми зможемо змінювати наше суспільство та світ у кращий бік. І ми сьогодні невтомно працюємо над цим. Ми творимо нове суспільство, - підсумував психолог відділу пробації.