Це 1000 днів болю, втрат і випробувань, які стали спільною трагедією для кожного українця. Загарбники принесли на нашу землю руїни, страждання та сльози. Але разом з цим ці дні стали символом нашої стійкості, єдності та непохитної віри у перемогу.

Ми вшановуємо пам’ять героїв, які віддали найдорожче — своє життя — заради свободи і майбутнього нашої країни.
Згадаймо жертв, яких забрала війна: жінок і чоловіків, дітей і літніх людей. Тих, хто загинув під уламками своїх домівок, на роботі чи просто на вулиці, мріючи про новий день. Їхня жертва не буде забута, а біль від їхньої втрати завжди нагадуватиме про те, за що ми боремося.

За ці 1000 днів ми навчилися долати страх, тримати удар і не здаватися.
Ми бачили сльози горя, але і сльози радості за наші перемоги. Ми ховалися в укриттях, але не сховали свій дух. Ми працювали, волонтерили, допомагали нашим захисникам, підтримували один одного і разом з ЗСУ боролися за кожен метр рідної землі. Кожен день цієї боротьби — це історія мужності, яку пише кожен із нас.

Ми продовжуємо боротися, допомагати нашим воїнам і молитися за них.
Наші захисники щодня ризикують своїм життям, щоб ми могли прокидатися в нашій країні під нашим прапором. Ми зобов’язані зробити все можливе, аби вони змогли вистояти, здолати ворога і повернутися до своїх рідних.

1000 днів війни показали, що Україна — це не просто країна, це нескорений народ, це сила духу, яка долає все.
Ми віримо в наші Збройні Сили, віримо в нашу перемогу і віримо в Україну. Ця боротьба важка, але вона обов’язково завершиться тріумфом, бо за нами правда, а значить — за нами перемога.

Все буде Україна!